День захисників і захисниць України. Це не просто свято — це про свободу, ціну незалежності та мужність.

​ До нашого коледжу завітали учасники бойових дій, засновники ветеранського простору «Нескорені». Вони кинули виклик окупантам із перших днів повномасштабного вторгнення, дивилися в очі смерті та щохвилини нищили ворога. Це чоловіки, які залишили звичне життя й добровольцями стали на захист своїх родин та України. Про їхню героїчну боротьбу найкраще свідчать їхні вчинки.

​ Павло Логвінов , “Каспер»,Ігор Тихенко, Роман Сеншин, Дмитро Василечко та Ярослав Пономарьов («Прометей») прийшли поділитися правдою про війну.

​«З війни ніхто не повертається таким, яким пішов туди. Війна калічить не лише тіло, вона травмує душу…» — поділився «Каспер».

Ігор Тихенко розповів власну історію: добровольцем пішов на фронт, пройшов крізь надважкі випробування, зазнав тяжкого поранення та втратив руку.

​«Мені не потрібно допомагати — я навчився робити все сам. Важливо, щоб люди навчилися нас розуміти. І дуже щемно, коли прикладають руку до серця на знак подяки».

​ Ярослав Пономарьов, позивний “Прометей», пішов на фронт просто зі студентської лави та є одним із наймолодших представників простору. Він хотів бути штурмовиком, проте через юний вік хлопця не взяли, тому він опанував фах оператора БПЛА. За мужність, героїзм і незламність Ярослав у свої 22 роки нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».

Роман Сеншин — учитель історії, корінний закарпатець — наголосив:

​«У війні перемагає не чисельна армія, а та, чиї бійці мають потужну мотивацію. Українці — приклад сили, незламності та нескореності!»

​ Дмитро Василечко — ветеран і викладач предмета «Основи національного спротиву» у нашому коледжі — розповів про власний досвід протистояння ворогові.

​ Павло Логвінов також наголосив на важливості зв’язку з військовими. Навіть коротке тепле слово — це вагома підтримка, а дитячі малюнки й листівки бійці беруть із собою на бойові завдання як обереги.

​ Зустріч пройшла у форматі відкритого діалогу: студенти та викладачі ставили запитання, а гості щиро ділилися спогадами й думками.

​ Щиро дякуємо ветеранському простору «Нескорені» за візит і відверту, важливу розмову!