Це день, коли мова лунає ще голосніше, коли слово торкається найпотаємніших схронів душі, а пісня розноситься просторами рідного краю.
Мова — це наше життя, подих свободи, поклик вічності. Українську мову забороняли і знищували, але вона щоразу міцніше розправляла свої могутні крила — надихала на боротьбу, віру, життя. Щороку, починаючи з 2000-го, українці пишуть радіодиктант національної єдності.
Цьогоріч викладачі та здобувачі освіти ВСП “Ужгородський торговельно-економічний фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету” долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту.
“Треба жити” — саме так називається цьогорічний диктант. Його авторка — сучасна українська письменниця Євгенія Кузнецова. Емоції, які охопили аудиторію, важко передати словами. Адже участь у спільному написанні диктанту — це відчуття єдності з тисячами українців з різних куточків країни, що сьогодні бореться проти тих, хто століттями намагався знищити все українське.
Цей день гуртує націю, надихає і нагадує:
«А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт».
(Ліна Костенко)
Дякуємо всім, хто долучився! ??
