Мова кожного народу
Неповторна і – своя;
В ній гримлять громи внегоду,
В тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту – на віки –
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, –
Бо ж єдина – так, як мати, –
Мова в кожного із нас!
Любов Забашта
21 лютого в усьому світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.
Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада з нечуваною жорстокістю придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років, і аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови.
В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.
Зараз у світі нараховується близько 6000 мов. Але приблизно половина з них під загрозою зникнення. Є мови, кількість носіїв яких можна перерахувати на пальцях однієї руки. З метою захисту мов та задоволення мовних інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яка ратифікована Верховною Радою України 15 травня 2003 року.
Визнання й пошана всіх мов є ключем до збереження миру. Кожна мова самобутня. Вона має власні вислови, які відображають менталітет і звичаї народу. Так само, як і наші імена, ми отримуємо рідну мову від матері в дитинстві. Вона формує нашу свідомість, просочує закладеною в ній культурою.
Навіть притому, що глибоко проникнути в культуру іншої мови дуже важко, знання мов розширює наш кругозір і відкриває перед нами багатообразний світ. Знайомство з носіями інших мов дає можливість дізнатися про наші відмінності, здатне розсіяти страхи перед світом і зробити мислення вільнішим.
Учені довели, що вік нашої рідної української мови – 7 тисяч років. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. Для нас рідна мова – це не тільки безцінна спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.
Для усіх бажаючих та тих, хто прагне удосконалювати свої знання з рідної мови, викладачі української мови та літератури спільно з працівниками бібліотеки коледжу презентували тематичні книжкові виставки “Відродися моя мово, щоб звучала в серці знову”, “Співуча, калинова – наша українська мова”, “Українська мова у професійному спілкуванні”.
Через представлений матеріал на виставках студенти мали можливість ознайомитись з історією походження української мови, з народною мудрістю в українському слові, з славетними майстрами рідного слова, з добрими порадниками та помічниками – різноманітними словниками української мови.
Мова – це носій прекрасних традицій та звичаїв, цінної культурної спадщини народу. Любімо свою рідну мову, оскільки з нею наше майбутнє і майбутнє України!
Мова – духовний скарб нації. Тож давайте не забувати, що збереження мови не просто залежить від кожного з нас, а є нашим обов’язком, своєрідним внеском у збереження національної культурної спадщини.
Закликаємо усіх – бережіть рідну мову!
Leave a Reply