18 листопада 2014 року другокурсники УТЕК КНТЕУ спеціальностей «Оціночна діяльність» і «Готельне обслуговування» побували в Народному музеї літератури Закарпаття, який знаходиться в обласній письменницькій організації на Жупанатській площі, 3. Екскурсію організувала викладач української мови і літератури Грицищук Тетяна Петрівна. Гостей радо зустріли голова Закарпатської організації Національної Спілки письменників України Василь Густі та поет-байкар Юрій Шип – і почастували хлібом духовним.
– Цей музей розпочався тоді, коли розпочала свою діяльність наша письменницька організація, – з 1946-го року, – розповідає Василь Петрович. – Його натхненником був Іван Чендей. Іван Михайлович прийняв учителя Дмитра Меденція на роботу директором Клубу письменників. Меденцій перекладав зі словацької, лужицької, сербської, угорської. Чендей, спонукаючи його до того, аби все відкладав, зберігав, казав: «То все для історії згодиться». Як у воду гледів.
На зміну Меденцію прийшов працювати Василь Поп – майбутній науковець. При ньому з’явилися невеликі вітрини-столи, де виставлялися рукописи деяких письменників, предмети, якими користувалися наші майстри слова.
Потім багаторічним директором Клубу був Василь Юрійович Вовчок. При ньому з’явилися більші вітрини і вже виставлялися фото живих письменників та їхні книги. Кілька років діяльністю письменницького клубу опікувався Василь Вароді.
Коли на зміну йому прийшов Василь Іванович Кохан, було вже стільки всього, що на полицях не вміщалося. То були перші роки ХХІ століття. Тоді я вперше очолював нашу письменницьку організацію. За сприяння і підтримки тодішнього голови Закарпатської ОДА Івана Різака було проведено капітальний ремонт спілчанських приміщень, придбано оці стелажі, вітрини, столи.
– В літературному музеї побували тисячі шанувальників художнього слова, історії культури і духовності краю, вчителі, студенти, школярі із нашої області та інших регіонів України, що приїжджають на Закарпаття як туристи. Їх приваблює можливість пізнати літературну Срібну Землю як у часовій, так і у географічних площинах. Зрештою, в такому плані скомпонована експозиція музею, – веде далі пан Густі.
Огляд розпочали із ознайомлення із матеріалами про перші кроки письменства краю.
– Тут, як бачите, і документи, і книжки про творчість будителів – Олександра Духновича, Олександра Павловича, Івана Сільвая, Анатолія Кралицького, Михайла Лучкая та інших. А далі про те, як у 20-ті роки минулого століття жили і творили зачинателі сучасної української літератури, – Лука Дем’ян, Василь Гренджа-Донський, Юлій Боршош-Кум’ятський.
Для сучасника цікаво дізнатися, що у 20-30-ті роки на Закарпатті жили, творили, виховували молоді творчі сили такі митці, як: Василь Пачовський, Володимир Бірчак. Тут побували і спілкувалися із молодими закарпатськими літераторами Улас Самчук, Олег Ольжич, Олександр Олесь. І про все це можна дізнатися у музеї. Тут же матеріали про перші кроки в літературу Юрія Станинця, Олександра Сливки, цілої плеяди визначних майстрів художнього слова: Федора Потушняка, Івана Чендея, Юрія Керекеша, Михайла Томчанія.
Відвідувачі музею мають можливість побачити, як розвивалася література у повоєнний час. Кожне десятиліття яскраве своїми іменами. Це: Юрій Гойда, Василь Вовчок, Петро Скунць, Василь Басараб, Іван Долгош. Практично тут цілий спектр імен, творчих біографій, книжок, що стали явищем в українському літературному процесі.
З особливою цікавістю відвідувачі знайомляться з матеріалами про життя і творчий шлях лауреатів Національної премії імені Шевченка – Івана Чендея, Петра Скунця, Петра Мідянки, Дмитра Кременя і Мирослава Дочинця.
Особливе місце в експозиції належить Федору Потушняку, адже його іменем названо обласну літературну премію, якою щороку відзначають кращі нові книги закарпатських авторів.
Поруч з класиками – імена молодих і наймолодших, а із україномовними книгами – твори угорських, російських письменників. Тут же і видання, подаровані письменниками Словаччини, Угорщини, Румунії.
Підходимо до стенда «Літературна карта Закарпаття». На ньому розміщено фото письменників по районах, як кажуть, від Ужка до Ясіня.
– Приємно, коли краяни знаходять серед майстрів слова своїх земляків. Особливо емоційно сприймають це школярі та студенти. Так що ідея Василя Попа щодо створення літературної карти Закарпаття та її реалізація Петром Ходаничем в період його керівництва обласною письменницькою організацією – вдала, – зауважив Василь Петрович.
З особливою цікавістю студенти розглядали барельєфи фольклориста, літературного критика Петра Лінтура, письменників Олександра Маркуша, Федора Потушняка, погруддя Івана Ольбрахта та Івана Франка, рукописи закарпатських письменників, їхні посвідчення, ордени, медалі, сувеніри, особисті речі, книги з автографами.
На вишиваній серветці лежить Книга відгуків, яка веде свій відлік з 1967 року. Студенти записали і свої враження та поставили автографи.
Письменникам приємно було чути, що студенти знайомі з їхньою творчістю та творчістю багатьох митців красного письма Закарпаття. Адже напередодні готували реферети і презентації на семінарські заняття української літератури.
Наприкінці зустрічі митці красного слова почастували нас хлібом духовним – продекламували свої твори. А на знак вдячності отримали щирі і гучні оплески.
Leave a Reply